ЗІ СПОГАДІВ ОДНОГО РУДОГО БЕШКЕТНИКА

~ Ця історія має певний зв'язок з оповіданням "Шоколад", тож сподіваюсь, що вона так само залишить теплий та приємний післясмак! ~ 

________________________________________________________________

Знаєте, коли живеш на вулиці – дощі та холод особливого захвату не викликають, а якщо ти маленьке руде кошеня, то такі погодні умови видаються справжньою катастрофою. Ось і зараз – сиджу під старою іржавою гіркою, а на маківку час від часу потрапляють дощові краплини. Чудово, просто чудово. Згадується мені, що колись я жив у теплі та затишку. Колись не знав, що таке шукати собі їжу самотужки та міркувати про безпечне місце для сну. Однак бачте, що буває, коли в тобі вирує дух пригод.

Гаразд, поділюсь із вами своєю історією. Нас у матусі було шестеро. Шестеро гарненьких маленьких пухнастиків. Когось з братів відразу ж забрали до теплих домівок, до нових родин. Марту залишили собі, адже як взагалі можна не залишити лагідну білесеньку кішечку з блакитними очима? Що до мене, то щось справа все не йшла та не йшла. Приходили, дивилися, а потім обирали когось іншого. І чого їм руденькі не подобаються? Звісно, зараз вигляд у мене кепський, але ж яким я був красенем! Пухнастий, рудий, біла манишка, та ще й до лоточку ходжу самостійно – та я ж просто ідеальний домашній улюбленець!

 Однак, бачте, не подобався їм мій прозорливий характер! Але ж я кошеня і мені належить бавитись! Вам, мабуть, цікаво, що я роблю у таку зливу тут, посеред дитячого майданчику? Так вже трапилось, що я, як справжній шибеник, вирішив дослідити нову територію. Якби ж я тільки знав, що двері раз і зачиняться, а мене навіть не помітять! Образився, дурень, пішов шукати пригод на одне місце, і ось маємо те, що маємо – сиджу увесь мокрий, брудний і голодний.
Чую, як до мене хтось біжить по калюжам. У голові вже найстрашніше промайнуло, а серце в п’ятки відразу ж втекло. Сиджу, здригаюся від страху, затамував подих. Аж раптом переді мною з’являється кучеряве дещо. Нявкаю від переляку, а воно посміхається до мене. Розумію, кучеряве дещо – дівчинка.

–  Що ти тут маленьке робиш? – питається та тягне свої руці до мене, що я навіть не встигаю і нявкнути.

–  Жозетто, люба, куди ти побігла? – чую стурбований чоловічий голос і лякаюсь ще більше. Між тим, у дівчини теплі та лагідні долоні.

– Тату, поглянь! – вона підіймає мене кудись у гору і показує кремезному чоловікові. Він посміхається. Уявіть собі, кремезний бородатий чолов’яга посміхається до мене!

–  Давай візьмемо його собі? Як мама зрадіє! Вона ж давно мріяла про руденького пухнастика! – почала благати вона. Звісно, я вже знаю, що далі буде. Батько подивиться на мене, похитає головую та скаже, що їм вже час додому.

–  А давай! Наша мама останнім часом постійно чимсь заклопотана – це точно зробить її щасливою, - відповів чоловік. Присягаюся, як би я міг – відкрив би рота від подиву! Це що, сон? Чи може я так змерз, що в мене вже галюцинації почалися?

– Тільки Жозетто, дбатимеш про нього ти, адже в мами і без того багато хатніх справ, - вже серйозно сказав татусь і Жозетта посміхнулася. Її посмішка була щирою, доброю та такою сяючою, що у ту мить моє серце забилося частіше. Ні, я не сентиментальний, то щось в око потрапило! 

–  Ну звісно татусю, мені ж вже п'ятнадцять, а не п’ять, - закотила очі моя рятівниця. Як так сталося, що найжахливіший день у моєму житті перетворився на найщасливіший?

 Вона ніжно пригорнула мене до серця, незважаючи на те що я був увесь мокрий та брудний – ніби їй було байдуже забруднитися, наче вона тримала в долнях щось дорогоцінне. Принесли до теплої оселі, яка пахла чимсь смачненьким. Зрозумів, тепер – це мій дім.

Вимили, незважаючи на всі мої чисельні протести та нявкотіння. Загорнули у рушник та висушили, а потім віднесли на кухню та нагодували. Щасливий. Нарешті прийшла матуся. Вийшов до хазяйки, підняв хвостика, занявкав і швиденько до неї вітатися.

– Боже, хто ж це такий гарний?! – Радісно заголосила вона, притискаючи мене до себе. Ось так і почалося моє інше життя. 
   Тож, яким би шибеником ви не були і у яке скрутне становище не потрапили – іноді, норовлива панянка Доля все ж таки підносить приємні сюрпризи у вигляді люблячої родини. А що може бути кращим для кошеняти, як не теплий дім з завжди повною мисочкою та турботлива родина, яку ти любиш понад усе?